У психології відомий феномен "емоційне вигоряння". Варто знати, що ми можемо вигоряти майже у всіх сферах нашого життя. У будь-якій діяльності, якою ми займаємося фізично чи розумово, може існувати більш тривалий дисбаланс між зусиллям, яке необхідне для виконання завдання, та приростом енергії, який ми отримуємо після її завершення. Цей приріст енергії походить здебільшого від емоцій, які ми відчуваємо після завершення дії. Такі емоції, як гордість, радість, щастя та задоволеність вони виділяють у нашому організмі гормони, завдяки яким ми почуваємося добре, у нас з'являється багато енергії для подальшої діяльності.
Однак іноді результати наших дій нас розчаровують, засмучують або навіть засмучують. Ми відчуваємо, що вклали набагато більше, а ефект або малий, або відкладений. Думки про те, що ми втрачаємо ресурси або що ми ось-ось втратимо якісь ресурси, лише посилюють витік енергії, і ми можемо потрапити до хибного кола стресу.
Цю ситуацію можна порівняти із голкою, що застрягла, на вінілової платівці. Вона застряє на одному місці і весь час повторює ту саму фразу. Що робити, щоб штовхнути голку вперед? Щоб вийти з петлі стресу та подбати про свої ресурси?
По-перше, варто відрізняти ситуаційний та пов'язаний із завданням стрес від хронічного стресу. Стрес від завдання - це напруга, яку ми відчуваємо в тілі, і думки, що виникають у нас у голові, коли ми стикаємося з важливим завданням. Еволюція сформувала моделі реагування нашого тіла на важливі події довкілля в такий спосіб, що ми можемо з ними справлятися. Гормони стресу змушують нас відчувати приплив енергії та мобілізувати себе на дії. Однак іноді цей механізм любить перебільшувати, і ефект виявляється прямо протилежним - стрес нас паралізує. Складна розмова з клієнтом або начальником, презентація квартальних результатів перед дошкою або навіть побачення з новою людиною можуть призвести до дуже неприємних симптомів з боку організму, таких як пітливість, тремор рук, припливи крові до обличчя, біль у шлунку, відчуття кома у горлі або труднощі з мисленням та самовираженням.
У таких ситуаціях варто використовувати техніку роботи з тілом для оптимізації рівня гормонів стресу. Найбільш простий і застосовний у будь-якій ситуації є дихальна техніка. У стані стресу ми починаємо дихати дуже поверхово, обмежуючи доступ кисню. Тим часом процес вироблення енергії в наших клітинах – це спалювання поживних речовин (цукорів та жирів) у кисні. Однак свідоме дихання при стресі має бути зосереджено не тільки на вдиху, тобто на постачанні киснем, але і на видиху. Видих стимулює частину нашої нервової системи, яка відповідає за заспокоєння, заспокоєння та розслаблення. Тому при диханні орієнтуйтеся на видих, який повинен бути в 2-3 рази довшим за вдих. Ми також можемо очікувати швидкого ефекту зниження ситуаційного стресу завдяки включенню улюбленої музики, яка може мати заспокійливий чи стимулюючий ефект. Варто мати свої власні плейлисти ситуації, залежно від потреби моменту.
Ми також випускаємо гормони стресу, рівень яких дуже високий, коли ми гуляємо або виходимо на сонце. Сонячні промені мають доведену антидепресивну дію, додають енергії і знімають напругу. Також можемо провести автомобільний масаж шиї та нижньої частини особи (щелепи). У цих областях накопичується напруга, що виявляється у вигляді скутості чи болю. «Розслаблена» щелепа особливо важлива перед публічними виступами. Масаж розігріє м'язи, розслабить їх та змусить краще використати свій потенціал під час презентації.
Нюхання також може допомогти знизити напругу. Аромати кави або цитрусових мають підбадьорливий ефект і в той же час дуже приємні для більшості людей і викликають позитивні емоції. Щоб відчувати себе впевнено у складній ситуації, ми також можемо допомогти собі із запахом улюблених парфумів або нашого партнера. Цей запах у ситуації завдання буде нагадувати нам про те, що ми комусь важливі, кимось улюблені, це може призвести до більшої впевненості у собі та зниження стресу. Коли тиск «розводить» нас, нам стає дуже жарко, ми також можемо опустити зап'ястя під холодну воду. Через зап'ястя проходять важливі кровоносні судини, а контакт із холодною водою може «охолодити» наші емоції.
Як щодо хронічного стресу? Насправді ми переживаємо його як постійної, що триває тижнями, котрий іноді місяцями, нервозності, роздратування і почуття поспіху. Наші думки постійно крутяться навколо завдань, які потрібно виконати, але часто це «неохайні» думки, тобто хаотичні, розкидані, що посилюють тривогу та почуття перевантаження. Стрес, який тоді відчуваємо, який завжди є реальним виразом ситуації, у якій ми. Іноді
а це результат відсутності правильної пріорітизації задач. Так само, як ми почуваємося втраченими у брудній кімнаті, неорганізованість у різних сферах життя може викликати почуття «загубленості» у житті. Як змінити свої дії, щоб ефективно справлятися з хронічним стресом, зокрема, у важкі часи кризи? В цьому випадку, на жаль, немає простих прийомів, які спрацюють одразу. Управління хронічним стресом вимагає зміни мислення та дій.
Єдина ефективна форма боротьби з хронічним стресом — це протистояння труднощам, які, можливо, вже накопичилися, та спроба відновити над ними контроль. Потреба впливати на своє життя та навколишню дійсність – одна з фундаментальних людських мотивацій, вона дозволяє нам почуватися в безпеці, ефективно та впевнено.
На практиці варто записати або намалювати на аркуші всі проблеми та труднощі, з якими ми стикаємося на даний момент. Просте перерахування факторів стресу може змусити нас відчути певний контроль - побачимо, що список закритий.
Багато людей відчувають так звані невимовні стреси. Вони всередині відчувають, що його точно багато, але бояться побачити, скільки. Тим часом може виявитися, що його менше, ніж ми думаємо. Складання списку також покаже нам зв'язок між різними речами, і можливо ми знайдемо спільну причину.
Наприклад, якщо нас турбує те, що у нашої дитини погані оцінки в школі.і що вона проводить занадто багато часу з телефоном у руці, загальною причиною може бути бездіяльність, погана організація часу у другій половині дня та поганий вибір продуктів харчування. Дієта з низьким вмістом поживних речовин (наприклад, вживання нездорової їжі) негативно впливає на рівень енергії та настрій, змушуючи нас відчувати себе як ніщо. Після того, як ми перерахуємо фактори стресу, які оточують нас, ми повинні подумати про те, як ми збираємося вирішувати їх повільно, послідовно і наполегливо.
Щоб підготувати план дій, ми можемо використати техніку WOOP, розроблену психологом мотивації Габріеле Еттінген. WOOP – це абревіатура, утворена від англійських слів: W-бажання/marzenie, O-результат/результат, O-obstacle/перешкода та P-план. Успішні зміни вимагають, щоб ви визначили, чого бажаєте досягти, а потім представили будь-які потенційні перешкоди, які можуть завадити чи завадити вам у цьому. Однак ми повинні робити це не для того, щоб зламатися і здатися, а для того, щоб генерувати якнайбільше ідей для коригуючих дій. Наприклад, якщо ми відчуваємо стрес через нездорове харчування на роботі і мріємо змінити це, уявіть, що включає здорове харчування. Припустимо, ви їсте більше овочів та фруктів та замінюєте батончики горіхами та сухофруктами (результат). Тоді давайте подумаємо, що стоїть на шляху досягнення нашого результату. Це може бути, наприклад, відсутність доступу до овочів та фрукти в офіс і носити шоколадки у сумці на випадок раптового голоду замість горіхів. Рішенням стане щоденне приготування «набору» корисних перекусів на роботу, а також оснащення гаманця і автомобіля «припасами», що приймаються нами. Проте не на кожну проблему
ми знайдемо план вирішення, адже не все у нашому житті залежить від нас. Тоді варто замислитися, чому я можу навчитися з тієї ситуації, яку я переживаю, незважаючи на те, що вона напружує мене або складна для мене. Переоцінка може принести полегшення та звільнити нас від тягаря цієї ситуації. Наприклад, провалений іспит може бути моментом зміни нашого ставлення до навчання та усвідомлення того факту, що ми недостатньо готуємось, докладаємо недостатньо зусиль або просто починаємо вчитися надто пізно. Ми не змінимо поточну ситуацію, але ми маємо шанс змінити свою поведінку на майбутнє.
Складання карти стресорів, бачачи їх на аркуші паперу, також може показати нам, що деякі з них нас напружують, хоча насправді вони маловажливі для нас і нам на них наплювати. Тоді їхня стресова сила, швидше за все, зменшиться або зникне сама по собі. Успіхів!
Коментарі